Місцева електрична травма - це явно виражене пошкодження цілості тканин тіла людини від дії електричного струму або електричної дуги. Електричні травми це поверхневі пошкодження шкіри або м’яких тканин, зв’язок і кісток.
Характерними видами місцевих електричних травм є: місцеві опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ураження та електроофтальмія.
Електричні опіки бувають трьох видів: струмовий, коли струм безпосередньо проходить через тіло людини; дуговий, коли на людину діє електрична дуга, та змішаний – під дією обох чинників.
Механічні ураження настають при протіканні по тілу людини струмів силою кілька сотень міліампер і більше. Струми такої сили при напрузі до 1000 В при протіканні через м’язи викликають дуже сильне їх скорочення, що може призвести до розривання кровоносних судин, м’язів, сухожилля та спричиняти вивих суглобів або перелом кісток.
Внаслідок контакту людини з електричним струмом на тілі, у місцях дотику, з’являються електричні знаки сірого або жовтого кольору. Уражена ділянка шкіри твердіє подібно до мозолю, але лікування їх закінчується відновленням еластичності і чутливості шкіри.
Місцева травма у вигляді металізації шкіри виникає внаслідок проникнення у глибину шкіри газоподібних або розплавлених часток металу під дією електричної дуги. Уражені ділянки шкіри мають жорстку поверхню від наявності чужорідного тіла. З часом уражена шкіра сходить і зникають всі хворобливі відчуття. Лише при ураженні очей лікування може не дати позитивних наслідків і людина втрачає зір.
До електричних травм належить також ураження зовнішніх оболонок очей потужним ультрафіолетовим випромінюванням при горінні електричної дуги, що має назву електроофтальмія. Потерпілий відчуває різкий біль в очах, осліплення, світлобоязнь, сльозотечу та ін. Запобігти таким травмам можна шляхом використання захисних окулярів, які майже не пропускають ультрафіолетові промені при виникненні електричної дуги.
При надмірному збудженні організму електричним струмом, виникає дуже важка нервово-рефлекторна реакція організму. Вона супроводжується глибокими порушеннями у системі кровообігу, дихання, обміну речовин і т. ін. Це—електричний шок. Він має дві фази: перша - сильне нервове збудження й друга - глибоке гальмування і знесилення нервової системи.
Після сильного збудження нервової системи настає зниження кров’яного тиску, частішає пульс, слабшає дихання, виникає депресивний гнітючий стан і повна байдужість до всього оточуючого при наявності свідомості. Такий шоковий стан може продовжуватись від десятків хвилин до однієї доби і більше.
Лише при активному і своєчасному наданні лікарської допомоги можна добитися одужання людини.
Струм може діяти на серцеві м’язи безпосередньо або рефлекторно через центральну нервову систему коли шлях струму лежить поза межами серця. В обох випадках може настати зупинка серця або його фібриляція. Це такий стан, коли серце перестає працювати як насос. Воно витрачає енергію і не виконує корисної роботи, внаслідок чого в організмі припиняється кровообіг, а потім дихання. Фібриляційний стан триває короткий період часу, після чого настає повна зупинка серцевої діяльності
Зупинка дихання безпосередньо чи рефлекторно від ураження струмом спостерігається значно частіше, ніж зупинка серцевої діяльності. Струм, що діє на м’язи грудної клітки, рефлекторно викликає судоми, внаслідок яких настає асфіксія - задуха від нестачі кисню і надлишку в організмі вуглецю, припиняється дихання, а відтак серцева діяльність і настає клінічна смерть.
При великих струмах від 100 мА до 5 А, які проходять через тіло людини, первинним буде припинення серцевої діяльності, оскільки явище фібриляції настане значно раніше, ніж параліч дихання.
